КЗДО КТ №202 КМР Саксаганський район








Для батьків майбутніх першокласників

Поради батькам, діти яких ідуть в перший клас

Початок навчання дитини у 1-му класі - це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини.

Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.

Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра - стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.

У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?

Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.

Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішню.

 

 

 

 

 

Критерії готовності дитини до навчання

 

Взагалі, «готовність до школи» - це не окремі вміння та знання, а їх сукупність. Очевидно, що чим більше батьки займалися з дитиною до школи, тим вища ймовірність того, що з уважністю і старанністю у першокласника буде все в порядку. Однак не менш важливий темперамент дитини та її соціальний розвиток. Психологи розробили критерії, за якими можна оцінити готовність дитини до навчання: мова йде про інтелектуальну, емоційну і соціальну зрілість.

 

Інтелектуальна зрілість визначається здатністю концентрувати увагу і вловлювати зв’язок між явищами.

Підготовлена до школи дитина повинна:

  - володіти основними поняттями орієнтації в просторі: розуміти і розрізняти, де правий/лівий і верх/низ, що таке великий/малий, що позначають прийменники в/із, на/під і т.д.);

- розрізняти великі і малі літери;

 - вміти класифікувати предмети і речі, визначати їх у групи. Наприклад, чітко відрізняти стілець від столу, шафи і ліжка й при цьому знати, що все це - меблі. При цьому дитина повинна розуміти, для чого саме служить той чи інший предмет: стілець - щоб сидіти, стіл - щоб їсти, а ліжко - щоб спати;

  - ідентифікувати схожі і несхожі форми (тобто відрізняти кола від квадратів, а пряму лінію від хвилястої);

  - утримувати в пам´яті й виконувати, як мінімум, три вказівки. Наприклад: одягни тапки, вмийся, почисть зуби, витри рушником, а потім принеси мені рушник;

  - рахувати без помилок до десяти;

  - розмовляти виразно і зв´язно.

 

 Емоційна зрілість у дошкільників визначається старанністю і терплячістю. Щоправда, мало хто з батьків може похвалитися такою поведінкою свого чада. Втім, з психологічної точки зору, непосидючість - абсолютно нормальна риса маленької дитини. Як правило, малюкам дуже важко направити свою невгамовну енергію в мирне русло. Ще одна важлива риса, яка свідчить, що дитина готова до навчання - вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи. Зазвичай, батькам під силу взяти під контроль балакучість власного малюка. Достатньо постійно нагадувати всезнайці про те, що при діалогах дуже важливо прислухатися до свого співрозмовника.

 

Соціальна зрілість малюків майже стовідсотково залежить від того, наскільки комунікабельні самі батьки. Якщо сім’я дружна і товариська, багато подорожує і ходить у гості, то і в їхньої дитини не повинно бути ніяких проблем з комунікацією.

 Підготовлена до школи дитина без проблем знайомиться з однолітками і знаходить спільну мову з дорослими, а на вулиці не боїться відійти від мами або тата. Крім того, повідомлення про сімейний подорожі вона сприймає із захопленням і практично безболісно перебудовується зі звичайного ритму життя в «похідний». Якщо у майбутнього першокласника є хобі - це ще одне свідчення особистості, яка починає формуватися. Адже захопленість та інтерес в тій чи іншій сфері - яскравий показник того, що дитина вже може визначати, що їй подобається, і пояснити, чому.

 Одним із найяскравіших показників самостійності дитини вважається вміння одягатися і взуватися без сторонньої допомоги. Вищий пілотаж - при цьому «знаходити спільну мову» з ґудзиками, блискавками і шнурками.

 

 А взагалі, як кажуть психологи, дітей, які відповідають усім параметрам зрілості перед вступом до школи, практично немає. У 6-7 років дитина ще дуже легко відволікається на різні подразники, будь то рух сусіда за партою або літаюча муха в класі. Різкі зміни в сприйнятті дитиною інформації відбуваються в 9-10-річному віці, саме тоді школярі вже можуть працювати довго й зосереджено.

 

 

 

 

 

 

 

     НЕЗАБАРОМ ДО ШКОЛИ


Швидко лина час. І ооь уже ваша дитина стає першокласником. Згідно шкільної реформи з кожним роком дедалі більше дітей навчатиметься з 6 років. І цілком природно батьків хвилює, чи готова їхня донька або син до шкільного навчання, що може і повинна зробити сім'я, аби шкільні роки стали для дитини радісним та щасливим періодом духовного зростання.


ЩО ОЗНАЧАЄ ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ
ДО ШКОЛИ?


Розрізняють підготовку спеціальну і загальну.
До загальної входить фізичний та психічний розвиток дитини.
До спеціальної - формування певних знань, умінь, обсяг яких визначається програмою виховання в дошкільному закладі. І в першій, і в другій не меншу, ніж вихователі, роль відіграють тата і мами. Адже вченими доведено, що все починається з сім'ї. Часто-густо шкільні невдачі наших дітей їх складне входження в колектив, невміння і небажання вчитися - наслідок батьківських прорахунків та помилок, тих взаємин, що панують в сім'ї, життєвих орієнтацій, які в ній засвоюються.

ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ ОВОЛОДІТИ НАВИЧКАМИ ПИСЬМА

Навчіть дитину перекладати , а потім перекидати м'яч із руки в руку, підкидати м'яч на різну висоту і ловити його однією та двома руками, ловити м'яч після додаткових рухів (плескати в долоні перед собою, за спиною). Час від часу перевіряйте, наскільки ефективні заняття. Зробити це можна за допомогою дуже простих контрольних вправ.
Вдаряти м'ячем об підлогу і ловити його після відскоку, спочатку хапаючи знизу, потім - зверху.
Вдаряти м'ячем об підлогу, спершу стоячи на місці, а потім - рухаючись у різних напрямках. Ловите його по черзі кожною рукою окремо, потім - обома руками.
Кидати м'яч об стіну з відстані 1,5 - 2м і ловити його обома руками: а потім - однією. Темп кидків поступово пришвидшувати.
Кидати в ціль, розмііщену на висоті 1м, 1,5м, 2м, м'ячі різного діаметра по черзі то правою, то лівою рукою.
Коли стан координації рухів рук помітно поліпшиться, можна буде перейти до наступних вправ.


У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА
ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОДИ?

Особливого значення в психологічному розвитку майбутнього школяра набуває виховання почуттів, вміння орієнтувати свою поведінку на присутніх. Важлива роль у цьому належить дорослим. Наша нестриманність, гримання, покарання як миттєва реакція на провину малюків викликають у дитини не тільки почуття образи, але й стан невпевненості у собі, нервовість. Зрештою вона не лише звикає, а й сама засвоює грубий нетактовний тон спілкування. Необхідно вчити змалку радіти творінню добра - допоміг комусь, узяв участь у спільній справі, як слід виконав доручення, став умілішим, спритнішим. Така радість завжди є результатом переборення, перш за все, конфлікту між "хочу" і "треба", тобто вимагає певного вольового зусилля, що так необхідне у шкільному повсякденні.
Щоб правильно оцінити свою дитину, важливо спостерігати її не тільки в сім'і, а й у дитсадку, підтримувати постійний контакт з вихователем.


ЧИ МОЖУТЬ ПРАЦЮЮЧІ БАТЬКО І МАТИ ВСТИГНУТИ ЗРОБИТИ ВСЕ НЕОБХІДНЕ ДЛЯ НАЛЕЖНОЇ ПІДГОТОВКИ СВОЄЇ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ?


Справді, завдань, і дуже складних, у батьків багато. Але для тих, хто замислився над ними своєчасно, виховні проблеми вирішуються без особливих витрат додаткового часу - день у день, у звичайному спілкуванні з дитиною. Наприклад, хіба потрібний додатковий час, щоб навчити дитину доводити справу до кінця, долати труднощі? А ці проблеми щомить постають перед дошкільником, коли він вчиться самообслуговування, малювання, ліплення, конструювання тощо, пізніше - читання, письма, математики. І для дорослих це зручний привід вчити дитину не відступати від поставленої мети.

ЩО ВХОДИТЬ ДО ПОНЯТТЯ
ФІЗИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ?

Діти, які розпочинають навчання, повинні бути достатньо фізично розвинуті і загартовані, щоб перехід від дошкільного дитинства до шкільного, напружинішого життя відбувався безболісно. Навіть при хорошому фізичному розвиткові першокласник, особливо в першій чверті, нерідко почуває себе до кінця дня стомленим, має не досить добрий вигляд. Батьки лякаються, їм здається, що навантаження для малюка надто велике. Проте справа зовсім не у навантаженні, а в зміні режиму, який ще не став звичним. Необхідно створити дитині умови, щоб вона могла відпочити вдень, погратись, обов'язково побути на свіжому повітрі.
Велике значення має постава дитини: нормальна, або правильна, вона найсприятливіша для функціонування як рухового апарату, так і всього організму. Порушення її негативно позначається на роботі серця, легень, шлунково - кишкового тракту. Підвищується стомлюваність. Дитина стає млявою, уникає рухливих ігор тощо. Для запобігання цьому слід змалку повсякчас стежити, щоб діти в будь-якїй своїй діяльності обирали правильну позу. Так, під час роботи за столом голова і тулуб трохи нахилені вперед, а ноги в тазостегновому і колінному суглобах утворюють прямі або злегка тупі кути й опираються всією стопою на підлогу чи на підставку, якщо стіл зависокий. Відстань від книжки, картинки, зошита до очей дитини -30 см. Бажано, щоб книжка або картинка були нахилені під кутом 45° (для цього теж варто зробити спеціальну підставку). Якщо дитина, малюючи або щось розглядаючи, надто нахиляється, треба показати її лікареві - окулісту, бо короткозорість може спричинити сутулість. Слід також стежити й за тим, як діти сидять під час їжі, перегляду телепередач тощо.

А ЩО РОБИТИ ТИМ, У КОГО ДІТИ ВЖЕ ЗАВТРА ПІДУТЬ ДО ШКОЛИ? АДЖЕ ЇМ НЕОБХІДНО ЗА КОРОТКИЙ ЧАС НАДОЛУЖИТИ УПУЩЕНЕ.
ЧИ МОЖЛИВО ЦЕ ЗРОБИТИ?

Багато що можна надолужити. Та починати треба з першого шкільного дня і робити це систематично протягом одного-двох місяців. Передусім необхідно допомогти дитині зорієнтуватись у новій обстановці: налагодити режим, допомогти по-новому розподілити час між різними видами занять - навчанням, прогулянкою, читанням, телевізором, грою і т.п.Одному з батьків краще взяти відпустку хоча б на перший місяць, шкільного життя сина або доньки. За цей час першокласник навчиться багато чого з того, що необхідно йому; для подальшого керівництва домашньою частиною його навчання досить буде часу після роботи та у вихідні дні.

                    ЧИ ПОТРІБНІ ДОДАТКОВІ ЗАНЯТТЯ ДІТЯМ, ЯКІ ВІДВІДУЮТЬ ДИТСАДОК?
                                                                      ЧИ НЕ БУДЕ ЦЕ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯМ?

Для дошкільника, який відвідує садок, регулярні домашні "уроки" не будуть новиною самі по собі, але характер їх має бути зовсім іншим, ніж на заняттях у групі, - адже вихователь одночасно навчає колектив дітей, а вдома займаються з дитиною індивідуально. Це дозволяє краще врахувати її можливості, інтереси, характер. Крім того, безпосереднє спілкування між дошкільником і дорослими (навіть якщо заняття відбуваються 1-2 рази на тиждень) зближує дитину з матір'ю і батьком, сприяє їх діловому та емоційному взаєморозумінню, досягненню відчутніших успіхів у розвитку.
А для дітей, які не відвідують дитсадок, такі заняття обов'язкові. Вони не тільки дають нові знання, прилучають до різних видів діяльності, поступово та планомірно удосконалюють сприйняття і мислення, а й полегшують перехід до ролі школяра, до регулярного обов'язкового навчання.
Пам'ятайте: коли дитина щоранку йде до школи, в свій клас охоче, з радістю, - це нагорода батькам за їхню працю.


ЩО ВХОДИТЬ В ПОНЯТТЯ
РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ?


З психологічної точки зору, готовність до шкільного навчання означає досягнення певного (відповідно до віку) рівня розвитку пізнавальних можливостей, особистих якостей, суспільно значущих потреб, інтересів, мотивів, рис характеру.
Здорова дитина від природи допитлива, недарма дошкільнят звуть "Чомучками". І від того, як дорослі відповідають на їхні нескінченні запитання, залежить, згасне чи розів'ється ця природна здатність малюка. Скажім, дорослі не завжди повинні прямо відповідати дитині чи пояснювати їй те, що її цікавить. Краще допомогти малюкові самому знайти відповідь.

ЯКИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ ПОВИННІ МАТИ ДІТИ НАПЕРЕДОДНІ ШКОЛИ?
Вступаючи до школи, дитина повинна мати великий запас слів, вміти розповісти про бачене, переказати зміст книжки, скласти розповідь за картиною, правильно сформулювати запитання і відповідь. В домашніх умовах, під час спільних прогулянок, ігор необхідно якомога більше розмовляти з дітьми, слідкувати за своєю мовою, яка є для малят взірцем. Не варто зводити бесіди з дитиною до самих повчань. Необхідно розпитувати, що вона бачила, що робила, як гралася, терпляче вислуховувати, виявляючи щиру зацікавленість: і лише вислухавши все, тактовно, делікатно, не ображаючи гідності малюка, виправити допущені помилки. Більше читайте і розповідайте дитині, розглядайте з нею малюнки, нехай складає за ними невеличкі оповідання. Корисні для розвитку дошкільника спільні з дорслими прогулянки, відвідування зоопарку, лялькового театру, виставок квітів, птахів, іграшок з недмінним обміном враженнями щодо баченого - все це не тільки збагачує знання, а й розвиває мовлення та уяву дитини.
Основа навчання грамоти - з розвитку фонематичного слуху (вміння чути всі звуки мови). Грайте з дітьми у різні дидактичні ігри: "Хто більше придумає слів на звук (наприклад "К")", "Придумай слово на третій звук у слові (наприклад, "рама")" "Назви овочі, в яких є звук К", "Придумай слово на останній звук мого слова тощо". Педагогами доведено, що у дітей, в яких слабо розвинутий фонематичний слух, навіть при швидкому читанні може бути неграмотне письмо.

Кілька слів про читання. Практика свідчить, що чим раніше дитина навчиться вільно читати, тим краще вона розвиватиметься розумово, тим вища її успішнісаь у школі. Відставання в молодших класах часто поясняється саме невмінням добре читати. І тут багато залежить від батьків: купіть своєму малюкові кубики з азбукою, нехай він у два-три роки починає з ними гратися. В процесі гри поступово назвіть букви, потім складайте разом прості одно-двосладові слова. Однак ні в якому разі не робіть цього примусово.
На кінець дошкільного віку складаються елементарні
математичні уявлення. Небагато користі в тому, що дитина швидко лічить від одного до ста. Набагато важливіше сформувати вміння орієнтуватись у кількісній стороні діяльності: співставляти та співвідносити предмети за кількістю (більше, менше, порівну); виділяти окремі предмети з множин, перераховувати їх та називати підсумкове число (відповідати на запитання ''Скільки всього?"); знати склад числа з межах першого десятка та ін. На основі цих уявлень діти оволодівають найпростішими математичними операціями-додаванням і відніманням. Дошкільники повинні вміти співставляти предмети за величиною, формою, просторовим відношенням. До шести років діти мають навчитися виконувати вимірювання за допомогою умовної мірки - мотузка, смужки паперу, склянки; орієнтуватись у часі за годинником тощо.
У більшості першокласників слабкі руки. тільки-но починається писання паличок, кружечків, як виникають труднощі. А причина проста: дрібні м'язи рук недостатньо розвинуті. Тож зовсім непогано, якщо вдома ви дасте дитині ножиці із заокруглими кінцями, папір і разом з нею вирізуватимете картинки, кружечки, квадратики..

 

 

 

Тести на визначення готовності до школи

ЧИ ГОТОВІ ВИ ВІДДАТИ СВОЮ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ? (ТЕСТ)

 

 

 

 1.     Мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше.

 

 2.     Мені здається, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

 

 3.     На мій погляд, чотири уроки - завелике навантаження для маленької дитини.

 

 4.     Дитина може спокійно навчатися тільки в тому випадку, якщо вчителька - її власна мама.

 

 5.     Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, рахувати і писати.

 

 6.     Мені здається, що діти у цьому віці ще не здатні дружити.

 

 7.    Боюся навіть думати про те, як моя дитина вдень не спатиме.

 

 8.     Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

 

 9.     Моя дитина не ходила до дитячого садка і ніколи не розлучається із матір'ю.

 

 10.  Я побоююся, що діти глузуватимуть з моєї дитини.

 

 11.  Моя дитина, по-моєму, значно слабша за своїх однолітків.

 

 12.   Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.

 

 13.  Моя дитина часто говорить: "Мамо, ми підемо до школи разом!"

 

 

 

 Цей тест дає уявлення про ті типові психологічні труднощі, що виникають у першокласників. І якщо з 6 і більше твердженнями Ви погодитесь, Ви самі психологічно ще не готові віддати свою дитину в школу. Уважні батьки вміють запобігати проблемам шкільної адаптації, але для цього потрібно бути впевненим, що Ваша дитина добре підготовлена до школи.

 

 

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

 

 Чи готова дитина до школи ?

 

· Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

 

· Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

 

· Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?

 

· Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

 

· Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

 

· Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

 

· Чи вміє вона змінювати іменники за числами?

 

· Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

 

· Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?

 

· Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

 

· Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?

 

· Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

 

· Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

 

· Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

 

· Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

 

· Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?

 

· Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

 

· Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

 

 Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:

 

 15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

 

 10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

 

 9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

 

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.